1. Через чотирнадцять років я знову пішов до Єрусалиму разом із Варнавою, взявши з собою й Тита.
2. Я відправився туди, оскільки Бог відкрив мені, що я мушу йти. Я приніс людям в Єрусалимі Добру Звістку, яку проповідую поміж поганами. Але поперше, я потайки приніс її тим юдеям, яких ви дуже поважаєте та вважаєте своїми лідерами. Робив я так для того, щоб моя праця, минула і теперішня, не була марною.
3. Титу, який був зі мною, не довелося робити обрізання, хоч він і грек.
4. Його змушували бути обрізаним через лжебратів, які таємно вкралися до нас, щоб стежити за свободою, яку ми маємо у Христі. Вони хочуть нас поневолити.
5. Та ми не піддалися, й не підкорилися їм, щоб істина Доброї Звістки лишилася для вас.
6. Але ті юдеї, кого ви так поважаєте, не додали нічого до Доброї Звістки, яку я проповідую. Хоч би ким вони були для мене — немає жодного значення. Всі люди рівні перед Богом.
7. Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку серед поган, так само, як Петрові — серед юдеїв.
8. Бо Той, Хто зробив Петра апостолом серед юдеїв, зробив мене апостолом серед поган.