2. Я закликаю Еводію та Синтихію бути в згоді між собою в Господі.
3. Я також прошу тебе, мій вірний соратнику: допомагай цим жінкам, які важко працювали разом зі мною, Клементом, та іншими соратниками, поширюючи Добру Звістку, і чиї імена занесені до Книги Життя.
4. Радійте в Господі і робіть це завжди. І знову я кажу: радійте!
5. Нехай ваша доброта стане відома усім, бо Господь вже близько.
6. Ні про що не турбуйтеся. За будь-яких обставин, через молитву прохайте Господа про що потребуєте, та завжди дякуйте Йому за все, що маєте.
7. І мир, який йде від Бога, що вище людського розуміння, буде стерегти серця ваші та думки в Христі Ісусі.
8. На закінчення, брати і сестри мої, скажу вам таке: думайте лише про те, що правдиве, благородне, справедливе, чисте, приємне, почесне, відмінне, й гідне похвали!
9. Робіть те, чого навчилися, що одержали й почули від мене. Наслідуйте мого прикладу: робіть усе так, як, ви бачили, роблю я. І Бог, джерело миру, буде з вами.
10. Я вельми зрадів у Господі, бо ви знову почали піклуватися про мене. Звісно ж, ви й раніше піклувалися, але не мали можливості показати це.
11. Кажу так не тому, що маю потребу в цьому. Бо я навчився бути задоволений в будь-яких умовах.
12. Я знаю, що то значить жити в нестатках і в достатку. За будь-яких обставин я навчився бути задоволений: ситий я, чи голодний, в статках чи в бідності.
13. Я все можу витерпіти завдяки Христу, Який зміцнює мене.
14. Та ви добре зробили, що розділили турботи мої.
15. Ви, филип’яни, самі знаєте, що на початку проповідування Доброї Звістки, коли я покинув Македонію, жодна церква не стала моїм спільником і не підтримала мене у той час, коли мені була потрібна допомога, окрім вас.
16. Бо навіть коли я перебував у Салоніках, неодноразово ви надсилали допомогу мені у скруті.