9. Все це — символічне і вказує на теперішній час. Це означає, що дари і пожертви, принесені Богу, не можуть зробити того, хто їх приносить, внутрішньо досконалим.
10. Вони обмежуються лише їжею та питвом та обрядовими обмиваннями: все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів, доки не одержали ми нового наказу.
11. Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у Наметі, величнішому й досконалішому — нерукотворному. Він не належить цьому земному світові.
12. Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святая Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас.
15. Через це Христос — посередник у новій Угоді між Богом і людьми. Він прийняв смерть, аби принести спокуту людям за гріхи, вчинені в час першої Угоди. Завдяки цьому Христовому посередництву люди, покликані Богом, одержать обіцяну вічну спадщину.
16. Для того, щоб заповіту набути сили, необхідно довести смерть того, хто заповідає.
17. Бо заповіт може діяти лише після смерті заповідника, а поки він живий, заповіт не матиме сили.
18. Ось чому навіть попередній Заповіт не діяв без крові.
19. Бо коли Мойсей оголошував усім людям кожну заповідь Закону, він брав кров телят і козлів, розведену водою, червлену вовну, іссоп і кропив саму Книгу Закону і всіх людей,
20. і казав: «Це кров Угоди, якій Бог наказував вам коритися».
21. Так само він кропив кров’ю і Намет, і все, що використовувалося в обрядах поклоніння.
22. Зрештою, за Законом, майже все мусить бути очищене кров’ю. А без кровопролиття не може бути прощення.
23. То було необхідно, щоб подоби речей Небесних були освячені земними пожертвами, але самі Небесні речі повинні бути освячені жертвами досконалішими, ніж ці.