19. Потім, попоївши, Савл відновив сили. І ще декілька днів він перебував у Дамаску з Ісусовими учнями.
20. Невдовзі Савл пішов по синагогам й почав проповідувати про Ісуса. Він казав: «Ісус — Син Божий!»
21. Всі, хто чули його, дуже дивувалися й перепитували: «Чи це не той самий чоловік, який намагався знищити в Єрусалимі всіх, хто вірить в Христа? Чи не для того він прибув сюди, щоб схопити віруючих і привести до головних священиків?»
22. Але Савл дедалі більше набирав сили і вражав юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Ісус і є Христос.
23. Минуло кілька днів, і юдеї змовилися вбити Савла.
24. День і ніч стежили вони за міською брамою, щоб убити його, але їхні плани стали відомі Савлу.
25. Та деякі послідовники Христа, яким проповідував Савл, допомогли йому втікти звідти, спустивши його уночі в кошику через отвір у міський стіні.
26. Повернувшись до Єрусалиму, Савл спробував приєднатися до віруючих, та вони лякалися його. Ніхто не вірив, що він став Ісусовим учнем.
27. Але Варнава прийняв його й відвів до апостолів. Він розповів, як Савл бачив Господа на дорозі, і як Господь говорив до нього, і як він у Дамаску відважно проповідував в ім’я Ісуса.
28. Савл залишився з апостолами, й вільно ходив з ними Єрусалимом, і відважно проповідував ім’я Господа.
29. Він розмовляв і сперечався й з юдеями, які говорили грецькою мовою, але ті почали змовлятися вбити його.
30. Коли браття довідалися про це, то відвели Савла до Кесарії, а звідти відіслали до Тарса.
31. В Юдеї, Ґалилеї та Самарії настали для церкви мирні часи. Церква зміцніла і виросла чисельно. Віруючі жили в пошані до Господа і були втішені Духом Святим.
32. Мандруючи з міста до міста, Петро завітав до віруючих, які мешкали в Лидді.
33. Там він знайшов чоловіка, на ймення Еней, який уже вісім років був немічний і прикутий до ліжка.
34. Петро сказав йому: «Енею, Ісус Христос зцілює тебе. Підведись і сам постели собі ліжко». І той негайно підвівся.
35. І всі мешканці Лидди й Сарона бачили його й навернулися до Господа.
36. В Йоппії жила Ісусова послідовниця Тавіта, з грецької Доркас, що перекладалося як «сарна». Вона завжди була готова на добрі справи й завжди давала бідним гроші.
37. Якраз у ті дні вона захворіла й померла. Тіло її обмили й поклали в горішній кімнаті.