32. Тоді воїни перерізали канати і скинули рятувальний човен.
33. Перед самим світанком Павло умовляв усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день напруженого чекання, та ви увесь час нічого не їли.
34. Отож благаю вас трохи попоїсти, бо вам це необхідно, аби вижити, щоб жодна волосина не впала з вашої голови».
35. Сказавши так, Павло узяв хлібину, віддав хвалу Богові перед усіма і, переломивши хліб, почав їсти.
36. Це їх підбадьорило, і самі вони теж трішки поїли.
37. Всього ж на кораблі нас було двісті сімдесят шість душ.