21. Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».
22. Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це».
23. Потім він покликав двох своїх офіцерів і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців,
24. а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса».
25. Він написав Феліксу такого листа:
26. «Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.
27. Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його.
28. Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону.
29. Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення.
30. Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».
31. І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду.
32. Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.
33. Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла.