13. На те Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв’язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса!»
14. Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти, сказавши: «Нехай буде воля Господня».
15. Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму.
16. Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших послідовників Христа.
17. Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас.
18. Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини.
19. Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.
20. Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея.