10. Через кілька днів прийшов туди пророк на ім’я Аґав із Юдеї.
11. Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв’язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: „Отак юдеї у Єрусалимі зв’яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам”».
12. Почувши це, і ми, і всі люди, які зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалиму.
13. На те Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв’язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса!»
14. Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти, сказавши: «Нехай буде воля Господня».
15. Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму.
16. Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших послідовників Христа.
17. Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас.
18. Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини.
19. Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.
20. Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея.
21. Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.
22. Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов.