32. А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.
33. Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання.
34. Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною.
35. Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».
36. Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися.
37. Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його.
38. Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.