6. Авжеж, не з тліну виходить горе, і не з-під землі виростає біда.
7. Ні. Але людина народжується в стражданнях, щоб угору линути, як іскри.
8. Проте я до Бога звернувся б, у справі моїй поклався б на Бога,
9. Котрий чинить великі діяння і бездослідні, предивні, яким немає числа;
10. Дає дощ на лице землі, і посилає води на обличчя ланів;
11. Принижених ставить на високе, і зажурені підносяться до спасіння.
12. Він зруйнує заміри підступних, і руки їхні не звершать задуманого.
13. Він виловлює мудраків їхнім-таки лукавством, і змова хитрих стає надаремною.
14. Удень вони перебувають у пітьмі і в полудень ходять навпомацки, мов уночі.