9. Нехай потьмяніють зорі досвітку її; нехай чекає вона на світло, і воно не приходить, і нехай не побачить вона тремтячих вій досвітньої зорі,
10. За те, що не зачинила дверей лона матері моєї і не приховала гіркот від очей моїх!
11. Чому я не згинув, виходячи з лона, і не вмер, коли вийшов із лона?
12. Нащо прийняли мене коліна? Нащо я смоктав перси?
13. Бо зараз я лежав би і спочивав, будучи у сні, і було б мені добре.