6. Це слово дійшло до царя Ніневії, і він підвівся з престолу свого, скинув із себе царські шати свої і одягнувся у веретище і сів на попіл;
7. І наказав проголосити і сказати в Ніневії від імені царя і вельмож його, щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічогісінько не їли, не ходили на пасовиська, і води не пили,
8. І щоби покриті веретищем були люди і худоба і голосно волали б до Бога, і щоб кожне ухилилося від лихого шляху свого і від насильства рук своїх.
9. Хто знає, можливо, Бог іще змилується і відверне од нас гнів Свій палаючий, і ми не загинемо.
10. І побачив Бог вчинки їхні, що вони ухилилися від недоброго шляху свого, і пожалів Бог, що зажадав їм лиха, про яке сказав, що наведе на них, і не навів.