3. Перед ним пожирає вогонь, а за ним випалює полум'я; перед ним земля, як Еденський сад, а позаду нього буде спустошений степ, і нікому не буде порятунку від нього.
4. Вигляд його, як вигляд коней, і мчать вони, наче вершники;
5. Мчать по вершинах гір, неначе з гуркотом колісниць, немов би з потрісками вогняного полум'я, що пожирає солому, як міцний народ, вишикуваний на битву.
6. Побачать його – і затремтять народи, у всіх збліднуть обличчя.
7. Неначе лицарі біжать вони, і наче хоробрі вояки вилазять на мура, і кожний простує своєю дорогою і не збочує зі шляхів своїх.
8. Не штовхають один одного, кожний прямує своєю стежкою, і падають на списи, але залишаються неушкодженими.
9. Бігають містом, підіймаються на мури, залазять на будинки, входять через вікна, мов злодій.
10. Перед ними потрясеться земля, захитається небо, сонце і місяць потьмаряться і зорі утратять своє світло.
11. І Господь озветься голосом Своїм перед військом Своїм, бо вельми численні полки Його і могутній виконавець слова Його; бо великий день Господній і вельми страшний, і хто витримає його?
12. Але й нині іще говорить Господь: Наверніться до Мене всім серцем своїм у пості, плачте в риданнях.
13. Роздирайте серця ваші, а не одежу вашу, і наверніться до Господа Бога вашого; бо Він добрий і милосердний, довготерплячий і багатомилостивий і шкодує, що сталося лихо.
14. Хто знає, чи не зглянеться Він і чи не залишить благословення, хлібного приношення і поливання Господові Богові вашому?
15. Засурміть у ріг на Сіоні, оголосіть піст і проголосіть урочисте зібрання.
16. Зберіть народ, скличте зібрання, запросіть старців, зберіть юнаків і грудних немовлят; нехай вийде наречений із світлиці своєї і наречена з оселі своєї.
17. Між притвором і жертовником нехай плачуть священики, служники Господні, і кажуть: Помилуй, Господе, народ Твій, не віддай спадщини Твоєї на наругу, щоб не збиткувалися над ним народи! Навіщо говоритимуть поміж народами: Де їхній Бог?