44. Коли вийде народ Твій на війну супроти ворога свого шляхом, котрим Ти пошлеш його, і буде молитися Господові, обернувшись до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я спорудив йменню Твоєму,
45. Тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє, і вчини, що необхідне для них.
46. Коли вони згрішать перед Тобою, – бо немає людини, котра не згрішила б, – і ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогам, і ті, що вчинять їх бранцями, відведуть їх до ворожого краю далекого чи близького;
47. І коли вони в краю, в котрім будуть у полоні, отямляться в собі, і звернуться, і будуть благати Тебе у ворожому краю тих, хто вчинив їх бранцями, говорячи: Ми згрішили, вчинили беззаконня, ми завинили;
48. І коли звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в краю ворогів, котрі зробили їх бранцями їхніми, і будуть молитися Тобі, обернувшися до землі своєї, котру Ти дав батькам їхнім, до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я збудував йменню Твоєму;
49. Тоді почуй з неба, з місця замешкання Твого, молитву і прохання їхнє, і вчини, що необхідне для них;
50. І прости народові Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, котрі він учинив перед Тобою, і виклич співчуття до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милосердними до них.
51. Тому що вони Твій народ і Твій наділ, котрого Ти вивів з Єгипту, із залізної печі.