1. Тоді прикликав Соломон старшин Ізраїлевих і всіх старшин колін, старшин поколінь синів Ізраїля, до царя Соломона у Єрусалим, аби принести Ковчега заповіту Господнього з міста Давидового, себто з Сіону.
2. І зібралися до царя Соломона на свято усі Ізраїльтяни, у місяці етанім, котрий є сьомий місяць.
3. І прийшли всі старшини Ізраїлеві, і підняли священики Ковчега,
4. І понесли Ковчега Господнього і скинію зібрання і всі священні речі, котрі були в скинії, і несли їх священики і левити.
5. А цар Соломон, і з ним вся громада Ізраїлева, котра зібралася до нього, йшли перед Ковчегом, приносячи пожертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо підрахувати і визначити, за чисельністю їхньою.
6. І внесли священики Ковчега заповіту Господнього на місце його, у девір храму, у Святе Святих під крила херувимів.
7. Бо херувими розгорнули крила над місцем Ковчега, і покривали херувими згори Ковчега і держаки його.
8. І висунулися держаки так, що головки держаків видно було із святині перед девіром, але назовні не були видні, і вони так аж донині.
9. У Ковчегові нічого не було, окрім двох кам'яних скрижалів, котрі поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав заповіта з синами Ізраїля, по виході їхньому із єгипетської землі.
10. Коли священики вийшли із Святині, хмарина виповнила дім Господній.
11. І не могли священики стояти на служінні з причини хмарини; тому що Слава Господня виповнила храм Господній.
12. Тоді повідав Соломон: Господь сказав, що воля Його – жити в імлі.
13. Я спорудив храм для житла Тобі, місце, щоб замешкати Тобі навіки.
14. І обернувся цар обличчям своїм, і благословив усе зібрання Ізраїльтян; все зібрання Ізраїльтян стояло.
15. І сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, котрий сказав Своїми устами Давидові, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив:
16. Із того дня, як Я вивів народ Мій, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав міста в жодному коліні Ізраїлевому, щоб споруджений був дім, в котрому перебувало б ймення Моє; і вибрав Давида, щоб йому бути над народом Моїм Ізраїлем.