1. Авімелех, син Єруббаалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому родові батьківського дому своєї матері, кажучи:
2. Я благаю вас, запевніть всіх городян Сихемських: Що краще для вас: щоб панували над вами усі сімдесят синів Єруббаалових, чи щоб один панував? І пригадайте, що я – кість ваша і плоть ваша.
3. Брати матері його упевнювали про нього всіма цими словами городян Сихемських; і схилилося серце їхнє до Авімелеха; бо, говорили вони, – він є брат наш.
4. І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Ваал-Берита, а Авімелех найняв за них нікчемних і легковажних людей, котрі й пішли за ним.
5. І прийшов він у дім батька свого до Офри, і забив братів своїх, сімдесят синів Єруббаалових, на одному камені. Залишився тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.
6. І зібралися всі мешканці сихемські та весь дім Бет-Мілло, і пішли і настановили царем Авімелеха при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
7. Коли оповіли про це Йотамові, він пішов і став на верхів'ї гори Ґеризім і, підвищивши свій голос, кричав і говорив їм: Послухайте мене, городяни Сихему, і вислухає вас Бог!
8. Пішли одного разу дерева помазати царя над собою, і сказали до оливи: Царюй над нами!
9. Олива сказала їм: Чи залишу я свою олію, що Бога і людей нею вшановують, і чи піду я поневірятися по деревах?
10. І сказали дерева до смоковниці: Іди ти, царюй над нами.
11. Дерево смоковніці сказало їм: Чи залишу я солод мій і добрий плід мій, і чи піду я поневірятися по деревах?
12. І сказали дерева виноградній лозі: Іди ти, царюй над нами.
13. Виноградна лоза сказала їм: Чи залишу я сік мій, котрий бадьорить богів і мужів, і чи піду поневірятися по деревах?