17. І підніс дарування Еґлонові, цареві моавському; а Еґлон був чоловіком вельми тілистим.
18. Коли підніс Егуд всі дарування і відпустив людей, що принесли дари,
19. То сам повернувся од вирізьблених ідолів, що уздовж Ґілґалу, і сказав: Є у мене таємне слово до тебе, царю. Він сказав: Тихше! І вийшли від нього всі, хто стояв біля нього.
20. Егуд увійшов до нього; він сидів у прохолодній світлиці, котра була в нього окремо. І сказав Егуд: У мене є до тебе слово Боже. Еґлон підвівся зі стільця.
21. Егуд простягнув ліву руку свою і взяв меча з правого стегна свого, і застромив його в черево його
22. Так, що увійшло вістря й руків'я, і жиром запливло вістря; бо Егуд не витягнув меча із черева його, і він (меч) вийшов позаду.
23. І вийшов Егуд у сіни, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув.
24. Коли він вийшов, служники Еґлонові прийшли і бачать: ось двері світлиці замикані, і говорять: Мабуть, він для потреби своєї в прохолодному покої.
25. І чекали вони, аж доки ніяково їм стало, але, бачачи, що він не відмикає дверей світлиці, взяли ключа і відімкнули, аж ось, їхній володар лежить мертвий на долівці!
26. Доки вони зволікали, вражені, Егуд тим часом утік, пройшовши мимо ідолів, і втік до Сеїру.
27. А тільки-но прийшов, засурмив у сурму на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїля з гори, і він ішов перед ними.