15. І сказала Ноомі Рут: Ось, братова твоя повернулася до народу свого та богів своїх, – повернися й ти за братовою своєю.
16. Але Рут сказала: Не присилуй мене залишити тебе і повернутися від тебе; але куди ти підеш, туди і я піду, і де ти будеш мешкати, там і я буду жити; народ твій буде моїм народом і твій Бог моїм Богом.
17. І де ти помреш, там і я помру і похована буду. Нехай те і те вчинить мені Господь, і ще більше вчинить: тільки смерть розлучить мене з тобою.
18. Ноомі, переконавшися, що вона (невістка) твердо вирішила йти за нею, перестала умовляти її.
19. І йшли вони обидві, доки не прийшли до Віфлеєму. Коли прийшли вони до Віфлеєму, ціле місто зворохобилося через них, і говорили: Чи це Ноомі?
20. Вона сказала їм: Не називайте мене Ноомі, а називайте мене Мара, бо Вседержитель послав мені велику гіркоту.
21. Я вийшла звідси уповні, а повернув мене Господь з порожніми руками. Нащо називати мене Ноомі, коли Господь примусив мене страждати, і Всемогутній послав мені нещастя.