56. Але вони ще спокушували і завдавали прикрости Богові Всевишньому, і свідоцтв Його не пильнували.
57. Відступалися і зраджували, як батьки їхні; завертали назад, мов неслухняний лук.
58. Гнівили Його підвищеннями своїми, та ідолами своїми викликали ревність Його.
59. Почув це Бог, Він спалахнув гнівом, і вельми обурився на Ізраїля;
60. Покинув житло у Шіло, скинію, у котрій жив Він поміж людьми.
61. І віддав у полон силу Свою і славу Свою в руки ворога.
62. І зрокував під меч народ Свій, і розгнівався на спадок Свій.
63. Юнаків його пожирав огонь, і юнок його не віддавали заміж.
64. Священики його падали від меча, і вдови його не плакали.
65. Але, наче зі сну, постав Господь, мовби велетень, що був переможений вином.
66. І ворогів його відкинув назад, на вічний сором відкинув їх.
67. І відмовився од шатра Йосипового, і коліна Єфремового не вибрав,
68. А вибрав коліно Юдине, гору Сіон, котру полюбив.
69. І влаштував, наче небо, святиню Свою, і, як землю, утвердив його наповік.
70. І вибрав Давида, служника Свого, і взяв його від кошар овечих,