50. Він вирівняв стежку гнівові Своєму, не оберігав душі їхні від смерти, і скотину їхню уразив моровицею.
51. Уразив кожного первістка в Єгипті, зародки сил у шатрах Хамових.
52. І повів Свій народ, мов овечок, і вів їх, як череду, пустелею.
53. І провадив їх у безпеці, і вони не відали страху, а ворогів їхніх накрило море.
54. І припровадив їх до краю святині Своєї, на гору оцю, котру витворила правиця Його.
55. Прогнав від лиця їхнього народи, і землю їхню поділив у спадок їм, і коліна Ізраїлеві оселив у шатрах їхніх.
56. Але вони ще спокушували і завдавали прикрости Богові Всевишньому, і свідоцтв Його не пильнували.
57. Відступалися і зраджували, як батьки їхні; завертали назад, мов неслухняний лук.
58. Гнівили Його підвищеннями своїми, та ідолами своїми викликали ревність Його.
59. Почув це Бог, Він спалахнув гнівом, і вельми обурився на Ізраїля;
60. Покинув житло у Шіло, скинію, у котрій жив Він поміж людьми.
61. І віддав у полон силу Свою і славу Свою в руки ворога.
62. І зрокував під меч народ Свій, і розгнівався на спадок Свій.
63. Юнаків його пожирав огонь, і юнок його не віддавали заміж.
64. Священики його падали від меча, і вдови його не плакали.
65. Але, наче зі сну, постав Господь, мовби велетень, що був переможений вином.
66. І ворогів його відкинув назад, на вічний сором відкинув їх.