36. І лестили Йому устами своїми, і язиком своїм казали неправду перед Ним;
37. А серце їхнє було нечистим перед Ним; і вони не були вірними заповітові Його.
38. Але Він – виповнений милосердям, співчуттям, прощав гріха, і не винищував їх; багато разів одвертав гнів Свій, і не виповнювався всією люттю Своєю.
39. Він пам'ятав, що вони тілесні, вітер, котрий відходить і не повертається.
40. Скільки разів вони дратували Його в пустелі і гнівили Його в країні пустельній.
41. Вони наверталися і знову спокушали Бога, і ображали Святого Ізраїлевого.
42. Не пам'ятали руки Його, дня, коли Він визволив їх від ворогів,
43. Коли витворив у Єгипті ознаки Свої і дива Свої на полі Цоанському.
44. І перетворив ріки їхні і потоки їхні на кров, щоб вони не змогли пити.
45. Послав на них комах, щоб жалили їх, і жаб, аби пожирали їх.
46. Земну рослинність їхню віддав гусені, а працю їхню – сарані.
47. Виноград їхній градом побив, а приморозком – їхні смоковниці.
48. Скотину їхню віддав градові, і череди їхні – блискавицям.
49. Послав на них полум'я гніву Свого, і обурення, і лють, і лихо, і нашестя злих ангелів поміж них.
50. Він вирівняв стежку гнівові Своєму, не оберігав душі їхні від смерти, і скотину їхню уразив моровицею.
51. Уразив кожного первістка в Єгипті, зародки сил у шатрах Хамових.