30. Але ще не зникла вередливість їхня, ще їжа була в устах їхніх,
31. Гнів Божий прийшов на них, понищив дебелих їхніх і вибраних чоловіків Ізраїлевих вигубив.
32. Але й по тому вони продовжували грішити і не вірили дивам Його.
33. І вчинив дні їхні марними, і літа їхні збентеженими.
34. Коли Він бив їх, вони шукали Його, і наверталися, і від досвітку щоранку зверталися до Нього.
35. І пригадували, що Бог – їхня скеля, і Бог Всевишній – Визволитель їхній.
36. І лестили Йому устами своїми, і язиком своїм казали неправду перед Ним;
37. А серце їхнє було нечистим перед Ним; і вони не були вірними заповітові Його.
38. Але Він – виповнений милосердям, співчуттям, прощав гріха, і не винищував їх; багато разів одвертав гнів Свій, і не виповнювався всією люттю Своєю.
39. Він пам'ятав, що вони тілесні, вітер, котрий відходить і не повертається.
40. Скільки разів вони дратували Його в пустелі і гнівили Його в країні пустельній.
41. Вони наверталися і знову спокушали Бога, і ображали Святого Ізраїлевого.
42. Не пам'ятали руки Його, дня, коли Він визволив їх від ворогів,