15. Розтяв скелі у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
16. Із скелі вивів потоки, і води потекли, мов ріки.
17. Але вони продовжували грішити перед Ним і дратувати Всевишнього в пустелі.
18. Спокушали Бога в серці своєму, вимагаючи харчів за похіттю душі своєї;
19. І говорили супроти Бога, і сказали: "Чи може Бог приготувати трапезу в пустелі?"
20. Ось, Він ударив по скелі і потекли води, і побігли струмки. "Чи може Він дати також і хліба, чи може приготувати м'ясо народові Своєму?"
21. Господь почув і спалахнув гнівом, і вогонь вихопився на Якова, і гнів упав на Ізраїля.
22. За те, що не вірили в Бога і не сподівалися на порятунок Його.
23. Він наказав хмарам згори і відчинив двері неба,
24. І обдощив на них манну для їжі, і хліб небесний дав їм.
25. Їжу ангельську їла людина; послав Він їм м'ясо до ситості.
26. Він розбудив на небі східний вітер і навіть південний силою Своєю.
27. І, мов порохом, обдощив їх м'ясом, і, мов піском морським, птахами крилатими;
28. Накидав їх серед стану їхнього, біля осель їхніх.
29. І вони їли і вельми наситилися, і бажане ними дав їм.
30. Але ще не зникла вередливість їхня, ще їжа була в устах їхніх,
31. Гнів Божий прийшов на них, понищив дебелих їхніх і вибраних чоловіків Ізраїлевих вигубив.
32. Але й по тому вони продовжували грішити і не вірили дивам Його.
33. І вчинив дні їхні марними, і літа їхні збентеженими.
34. Коли Він бив їх, вони шукали Його, і наверталися, і від досвітку щоранку зверталися до Нього.