1. Нащо, Боже, відкинув нас назавжди? Вибухнув гнів Твій на овечок пасовищ Твоїх?
2. Пригадай громаду Твою, котру Ти надбав здавна, жезло Твого спадку, – оцю гору Сіон, на котрій Ти оселився.
3. Підійди ж ступнями Твоїми до вічних руїн; все зруйнував ворог навіть у святині.
4. Ревуть вороги Твої серед зібраннь Твоїх; поставили знаки свої замість ознак наших.
5. Вони стали як ті, що піднімають сокиру в гущавині дерев.