1. Нащо, Боже, відкинув нас назавжди? Вибухнув гнів Твій на овечок пасовищ Твоїх?
2. Пригадай громаду Твою, котру Ти надбав здавна, жезло Твого спадку, – оцю гору Сіон, на котрій Ти оселився.
3. Підійди ж ступнями Твоїми до вічних руїн; все зруйнував ворог навіть у святині.
4. Ревуть вороги Твої серед зібраннь Твоїх; поставили знаки свої замість ознак наших.
5. Вони стали як ті, що піднімають сокиру в гущавині дерев.
6. І нині всю різьб'ярську роботу у скинії воднораз порушили сокирами і молотками.
7. Спалили вогнем святиню Твою; аж до землі зруйнували житло ймення Твого.
8. Сказали в серці, своєму: "Винищимо їх назовсім", – і спалили всі місця зібраннь Божих на землі.
9. Ознак наших не бачимо, немає вже жодного пророка, і немає з нами того, хто знав би, аж доки так буде.
10. Доки, Боже, буде обмовляти ворог! Чи вічно буде зневажати супротивник ймення Твоє?
11. Нащо відхиляєш руку Твою і правицю Твою? Із осердя лона Твого завдай їм урази.
12. Боже, Царю мій од віку, що чинить порятунок серед землі!
13. Ти розділив силою Твоєю море, Ти понівечив голови драконам у воді.