14. І упродовж цілого дня страждав ранами, і щоранку був звинувачений?
15. Та коли б я сказав: "Буду міркувати так," – то я завинив би перед родом дітей Твоїх.
16. І коли міркував я, яким чином затямити це, мені було боляче.
17. Аж доки не зайшов я до святині Божої і кінець їхній зрозумів.
18. Так! На слизьких шляхах поставив Ти їх і поскидаєш їх у провалля.
19. Миттю прийшли вони до розорення, щезли, згинули від жахів!
20. Як сновидіння по пробудженні, отак Ти, Господе, розбудивши їх, знехтуєш їхніми замірами.
21. Коли горіло мені серце, і страждало нутро моє,
22. Тоді я був невігласом і не розумів; мов тварина, був я перед Тобою.