11. Кожний бачить, що й мудрі помирають, так само, як і невігласи, і нерозумні гинуть, залишаючи майно своє іншим.
12. Вони гадають собі, що оселі їхні вічні, і що житла їхні від роду й до роду, землі свої вони називають своїми йменнями.
13. Проте людина не буде в пошані; вона схожа на тварин, котрі гинуть.
14. Цей шлях їхній є безум їхній, та за ними йдуть ті, що схвалюють їхню думку.
15. Немов овечок, замикають їх до пекла; смерть пастиме їх, і на ранок праведники будуть володарювати над ними; сила їхня виснажиться; шеол – оселя їхня.
16. Але Бог визволить душу мою від влади шеолу, коли прийме мене.
17. Не потерпай, коли збагачується людина, коли слава її дому примножується.