11. Докорів Господніх, сину мій, не відкидай, і виправлення від Нього не вважай тягарем.
12. Бо кого любить Господь, того виправляє, і приязний до нього, мов батько до сина свого.
13. Блаженна людина, котра надбала мудрість, і людина, котра надбала розум!
14. Тому що надбання її важливіше, аніж надбати срібла, і прибутку від неї більше, аніж від золота.
15. Вона вартніша коштовного каміння; і ніщо із бажаного тобою не зрівняється з нею.
16. Тривалість днів у правій руці її; а в лівій у неї багатство і слава;
17. Шляхи її – шляхи приємні, і всі стежки її – мирні.
18. Вона – дерево життя для тих, котрі здобувають її, – і блаженні, котрі пильнують її!
19. Господь премудрістю заснував землю, небеса потвердив розумом;
20. Його премудрістю розсілися безодні, і хмари кроплять росою.
21. Сину мій! Не відводь очей своїх од них, пильнуй здоровий глузд і розважливість.
22. І вони будуть життям для душі твоєї і окрасою для шиї твоєї.