3. Людина, котра любить мудрість, тішить батька свого; а хто спілкується з блудницями, той змарнує маєток.
4. Цар правосуддям утверджує країну, а той, що полюбляє дарунки, спустошує її.
5. Людина, котра лестить другові своєму, розстеляє сіть ногам його.
6. У гріхові лихої людини – тенета для неї, а праведник тішиться і радіє.
7. Праведний уважно вивчає позов бідних, а лиходій нехтує справою.
8. Люди розбещені підбурюють місто, а мудрі упокорюють заколот.
9. Розумний чоловік, судячись із чоловіком благуватим, чи гнівається, чи сміється, – не має спокою.
10. Кровожерні люди ненавидять безвадного, а праведні піклуються про його життя.
11. Безглуздий увесь гнів свій виливає, а мудрий упокорює його.
12. Якщо князь дослухається брехливих слів, то всі служники його не відають честі.
13. Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того і того дає Господь.
14. Якщо цар судить убогих за правдою, то престол його назавжди усталиться.