1. Серце царя в руці Господа, мов потоки води, і куди забажає, Він спрямовує його.
2. Усі шляхи людини досконалі в її очах, але Господь зважує серця.
3. Учиняти правду і правосуддя – більше до вподоби Господові, аніж пожертва.
4. Пихатість очей і зарозумілість серця, що вирізняє лиходіїв, – гріх.
5. Помисли старанного прагнуть достатку, а квапливий зазнає збитків.
6. Надбання скарбів брехливим язиком – скороминущий подмух тих, що шукають смерти.
7. Насильство лиходіїв упаде на них: тому що вони зреклися пильнувати правду.
8. Кривий шлях людини розпутної; а хто чистий, той діє належним чином.
9. Краще мешкати в кутку на даху, аніж із сварливою дружиною у просторій оселі.
10. Душа лиходія прагне зла; не знайде милости в очах його навіть друг його.
11. Коли карають облудника, звичайний стає мудрим, і коли повчають мудрого, то він набуває пізнання.
12. Праведник спостерігає за домом лиходія: як зазнають лиходії біди.
13. Хто затуляє вухо своє на крик бідака, той сам буде волати, – і не почують його.
14. Подарунок утаємничений загасить гнів, і дарунок у пазуху – велику лють.
15. Пильнувати правосуддя – радість для праведника і страх для тих, що вчиняють зло.
16. Людина, що збочила із стежки розуму, відпровадиться в зібрання мертвих.