4. Простим дати кмітливість, юнакові – знання і розважливість;
5. Послухає мудрий і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;
6. Щоб розуміти притчу і тлумачення, слова мудрих і загадки їхні.
7. Початок мудрости – страх Господній; лише безглузді нехтують мудрістю і повчанням.
8. Слухай, сину мій, повчання батька твого, і не відкидай науки матері твоєї.
9. Тому що це гарний вінець для голови твоєї і прикраса тобі на шию.
10. Сину мій! Якщо схилятимуть тебе грішники, не погоджуйся.
11. Якщо будуть казати: Йди з нами, вчинимо засідку для крови, засядемо на безневинного,
12. Живими поглинемо їх, як шеол, і – такими, що сходять в могилу;
13. Наберемо всілякого коштовного майна, виповнимо оселі наші здобиччю;
14. Кидай твій жереб серед нас, нехай торбу маємо одну на всіх.
15. Сину мій! Не ходи дорогою з ними, притримай ногу твою від стежини їхньої,
16. Тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.
17. На очах усіх птахів марно розвішувати сіть;
18. А засідку вчиняють на власну кров, і чигають на своє життя.
19. Отакі шляхи кожного, хто жадає чужого добра: воно відбере життя у володарів його.
20. Мудрість кричить на вулиці, на майданах підносить (вона) свій голос,
21. На чільних місцях зібрань вигукує, при вході до міських брам промовляє слова свої;
22. Доки, невігласи, будете любити неуцтво? Доки глузії будуть насолоджуватися своїми глузами? І доки безглузді будуть ненавидіти знання?