1. Браття мої! Не всі ставайте учителями, відаючи, що зазнаємо більшого осуду.
2. Бо всі ми багато згрішили. Хто не грішить у слові, той муж досконалий, який може упокорити також усе тіло.
3. Ось, ми вкладаємо вудила до рота коням, щоб вони підкорялися нам, і впливаємо на їхнє тіло.
4. Ось і кораблі, хоч які вони великі, і хоч які потужні вітри їх носять, невеличким стерном скеровуються, куди прагне стерновий;
5. Так само й наш язик – невеликий член, однак багато важить. Глянь, невеликий вогник, а скільки речей може спалити;
6. І язик – вогонь, окраса неправди. Язик у такому положенні знаходиться між членами нашими, що опоганює все тіло і запалює коло життя, бо сам запалений від геєни;
7. Бо всілякий вид звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборканий людиною.
8. А язика упокорити ніхто з людей не може: це – невтримне зло; він виповнений отрутою смертельною.
9. Ним-бо благословляємо Бога і Батька, і ним же проклинаємо людей, утворених за подобою Божою.
10. Із тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не мусить, браття мої, так бути.