6. Але нині, коли ми померли для Закону, котрим були зв‘язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленому дусі, а не за давньою буквою.
7. Ну, то що скажемо? Невже від Закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як засобом Закону, бо я не розумів би й пожадання, якби Закон не казав: Не пожадай.
8. Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всіляке пожадання; бо без закону гріх мертвий.
9. Я жив свого часу без закону, та коли прийшла заповідь, – гріх ожив,
10. А я помер, і, таким чином заповідь, котру дано мені для життя, послужила мені на смерть.
11. Тому що гріх, взявши привід од заповіді, обдурив мене і умертвив нею.
12. Тому Закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра.
13. Отож, невже добре вчинилося мені смертоносним? Зовсім ні. Але гріх, що виявився гріхом через те, що засобом доброго завдав мені смерть, аж так, що гріх стає украй грішний через заповідь.