1. Отож, брати мої любі та бажані, радість і вінець мій, стійте отак у Господі, улюблені.
2. Благаю Єводію, благаю й Синтихію – мислити так само про Господа;
3. Так, прошу тебе, щирий співробітнику, помагай їм, які прагнули благовістити разом зі мною і з Климом та з іншими співробітниками моїми, котрих ймення – у книзі життя.
4. Радійте завжди в Господі; і ще кажу: Радійте!
5. Сумирність ваша нехай буде відомою всім людям. Господь близько.
6. Не майте клопоту ані з чим, але завжди в молитві і проханні із вдячністю відкривайте свої бажання перед Богом, –
7. І мир Божий, котрий найвищий від усякого розуму, збереже ваші серця і заміри ваші у Христі Ісусі.
8. Нарешті, браття (мої), усе, що тільки справжнє, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що вельми славне, що тільки доброчинність і похвала, – про те думайте.
9. Чого ви навчилися, що прийняли і чули, і бачили в мені, те виконуйте, – і Бог миру буде з вами.
10. Я вельми зрадів у Господі, що ви знову почали піклуватися про мене; ви й раніше турбувалися, але вам не сприяли обставини.
11. Кажу це не тому, що маю нестатки; бо я навчився бути вдоволеним тим, що в мене є:
12. Умію жити в нужді, умію жити в достатку; навчився усього й в усьому, насичуватися і голодувати, бути в достатку і в нужді;
13. Усе можу у Христі, Котрий зміцнює мене.
14. А втім, ви гаразд учинили, що взяли участь в моїх скорботах.
15. Ви знаєте, филипійці, що на початку благовістя, коли я вийшов із Македонії, жодна церква не надала мені допомоги подаванням і прийняттям, окрім вас одних;
16. Навіть у Солунь ви присилали мені на нужду одного разу, а відтак – удруге.