17. Тому-то знемагає серце наше; і від цього потьмяніли очі наші.
18. Бо спорожніла гора Сіон, – лисиці бігають по ній.
19. Ти, Господе, існуєш вічно; престол Твій – від роду й до роду.
20. Нащо зовсім нас забуваєш, залишаєш нас на тривалий час?
21. Наверни нас до Тебе, Господе, і ми навернемося; обнови дні наші, як у старожитні часи.
22. Невже Ти назовсім відкинув нас і виповнився гнівом без міри?