17. І покинув мир душу мою; я забув про добрі дні.
18. І сказав я: Загинула сила моя і надія моя на Господа.
19. Подумай про мої страждання і бідування моє, про полин і жовч.
20. Гаразд пам'ятає це душа моя, і падає в мені.
21. Ось, що я відповідаю серцю моєму і тому сподіваюся;
22. То милість Господа, що ми не щезли, бо милосердя Його не виснажилося.
23. Воно оновлюється щоранку; велика вірність Твоя!
24. Господь – це частка моя, – говорить душа моя, а тому буду сподіватися на Нього.
25. Добрий Господь до тих, що сподіваються на нього, до душі, яка шукає Його.
26. Добре тому, хто терпляче наджидає порятунку від Господа.
27. Добре чоловікові, коли він носить ярмо в юності своїй;
28. Сидить самотою і мовчить, бо Він поклав його на нього;
29. Торкається пороху устами своїми і роздумує: Можливо, ще є надія?
30. Підставляє щоку свою тому, хто б'є його, насичується ганьбою;
31. Бо не на віки залишає Господь.
32. Але послав горе, і помилує за великою щедрістю Своєю.
33. Бо Він не з волі серця Свого карає і завдає гіркоти синам людським.