5. І самі, як живе каміння, споруджуйте із себе дім духовний, священство святе, аби приносити духовні пожертви, приємні для Бога через Ісуса Христа.
6. Бо сказано в Писанні: Ось, Я кладу на Сіоні каменя головного, наріжного, вибраного, найдорожчого, і хто вірує в Нього, не осоромиться.
7. Отож, Він для нас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, котрим знехтували будівничі, але котрий став наріжним каменем спотикання і каменем спокуси,
8. Об котрий вони спотикаються, не підкоряючись Слову, на що вони й були призначені.
9. Але ви – рід вибраний, царське священство, народ святий, люди, взяті у власність Божу, щоб сповіщати досконалості Того, Хто Покликав вас із пітьми до дивовижного Свого світла;
10. Колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані.
11. Улюблені! Благаю вас як зайшлих і мандрівників, щоб ви ухилялися від пожадливостей плоті, що повстають на душу;
12. Щоб жити доброчинним життям поміж поганами, щоб вони за те, що лихословлять вас, мов злодіїв, забачивши добрі діяння ваші, прославили Бога у день відвідин.
13. Тож будьте покірні всілякому людському урядові, для Господа: Чи цареві, як верховній владі,
14. Чи намісникам, що від нього наставлені для покарання злочинців і для заохочення доброчинців, –
15. Бо така є воля Божа, щоб ми, коли чинимо добро, затуляли вуста невігластву безумних людей,
16. Як вільні, а не так, як ті, що використовують волю для прикриття лихого, але як служники Божі.
17. Усіх поважайте, братство любіть, Бога бійтеся, царя шануйте.
18. Слуги, з усіляким страхом підкоряйтеся володарям, не лише добрим і лагідним, але й суворим.
19. Бо те угодне Богові, якщо хтось, не забуваючи Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.
20. Бо яка то похвала, коли ви терпите, як б‘ють вас за провини? Але якщо вчиняєте добро і страждаєте, це приймається Богом.