15. Бо така є воля Божа, щоб ми, коли чинимо добро, затуляли вуста невігластву безумних людей,
16. Як вільні, а не так, як ті, що використовують волю для прикриття лихого, але як служники Божі.
17. Усіх поважайте, братство любіть, Бога бійтеся, царя шануйте.
18. Слуги, з усіляким страхом підкоряйтеся володарям, не лише добрим і лагідним, але й суворим.
19. Бо те угодне Богові, якщо хтось, не забуваючи Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.
20. Бо яка то похвала, коли ви терпите, як б‘ють вас за провини? Але якщо вчиняєте добро і страждаєте, це приймається Богом.
21. Власне, ви для цього покликані; тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли Його слідами.
22. Котрий не вчинив жодного гріха, і не було знайдено лестощів у Його устах.
23. Коли Його лихословили, Він не лихословив навзаєм; страждаючи, не погрожував, але залишив те Судді Праведному;
24. Він гріхи наші Сам підніс Тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившися від гріхів, жили для правди: ранами Його ви уздоровилися.
25. Бо ви були, як вівці заблуклі, не маючи пастиря; але зараз повернулися до Пастиря і Охоронця ваших душ.