10. Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно вчиняли ми перед вами віруючими;
11. Тому що ви знаєте, як кожного з вас, мов батько діток своїх,
12. Ми просили і переконували вчиняти гідно Бога, що прикликав вас до Свого Царства і слави.
13. А тому ми безнастанно дякуємо Богові, що, прийнявши від нас почуте Слово Боже, ви прийняли не як слово людське, але як Слово Боже, – яким воно є в істині, – котре якраз і діє у вас віруючих.
14. Бо ви, браття, стали наслідувачами Церков Божих у Христі Ісусі, що знаходяться в Юдеї, тому що ви також те саме витерпіли від своїх краян (земляків), що ті – від юдеїв.
15. Котрі убили Господа Ісуса і Його пророків, і нас прогнали, і Богові не догоджають, і всім людям чинять спротив.
16. Котрі перешкоджають нам проповідувати поганам, щоб урятувалися, і через це завжди виповнюють міру гріхів своїх; але наближається на них гнів до кінця.
17. А ми, браття, коли були розлучені з вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули бачити лице ваше.
18. А тому ми, я, Павло, і один раз, і вдруге хотіли прийти до вас; але перешкодив нам сатана.
19. Бо хто наша надія, чи радість, чи вінець похвали? Чи не ви також перед Господом нашим Ісусом Христом, як Він прийде?
20. Бо ви – слава наша і радість.