8. А неодруженим і вдовам кажу: добре їм залишатися, як я;
9. Та коли не можуть утриматися, то нехай беруть шлюб; бо краще пошлюбитися, аніж розпалюватися.
10. А тим, що пошлюбилися, не я наказую, а Господь: дружині не розлучатися з чоловіком, –
11. А якщо розірве шлюб, то має залишитися незаміжньою, або помиритися з чоловіком своїм, – і чоловікові не залишати дружини своєї.
12. А іншим я кажу, а не Господь: Коли якийсь брат має дружину невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її;
13. І дружина, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, нехай не залишає його.
14. Бо невіруючий чоловік освячується дружиною віруючою, і дружина невіруюча освячується чоловіком віруючим; інакше діти ваші були б нечисті, а тепер святі.
15. А якщо невіруючий хоче розірвати шлюб, нехай розлучається; брат чи сестра у таких випадках не зв'язані; до миру закликав нас Господь.
16. Звідки ти знаєш, дружино, чи не врятуєш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, що не врятуєш дружину?
17. Тільки кожний чини так, як Бог йому визначив, і кожний, як Господь закликав; так я наказую всім церквам.
18. Чи покликаний хтось обрізаним, не приховуй; чи покликаний хтось необрізаним, не обрізайся.
19. Обрізання ніщо, і необрізання ніщо; але все – у дотриманні заповідей Божих.
20. Кожний нехай лишається у тому званні, в якому покликаний.
21. Чи рабом був ти прикликаний, не бентежся; але якщо можеш стати вільним, то краще скористайся з цього.
22. Бо той, хто покликаний Господом, будучи рабом, є вільний Господа; так само й той, хто прикликаний вільним, є слуга Христів.