3. Нехай чоловік ставиться до дружини з належною прихильністю; так само й дружина до чоловіка.
4. Дружина не має влади над своїм тілом, але чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, але дружина.
5. Не ухиляйтеся одне від одного, хіба за згодою, на певний час, задля посту з молитвою, а потім будьте разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестримністю.
6. А втім, все це сказане мною як порада, а не як наказ.
7. Бо маю бажання, щоб усі люди були, як я; але кожний має своє обдаровання від Бога, один так, а інший так.
8. А неодруженим і вдовам кажу: добре їм залишатися, як я;
9. Та коли не можуть утриматися, то нехай беруть шлюб; бо краще пошлюбитися, аніж розпалюватися.
10. А тим, що пошлюбилися, не я наказую, а Господь: дружині не розлучатися з чоловіком, –
11. А якщо розірве шлюб, то має залишитися незаміжньою, або помиритися з чоловіком своїм, – і чоловікові не залишати дружини своєї.
12. А іншим я кажу, а не Господь: Коли якийсь брат має дружину невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її;
13. І дружина, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, нехай не залишає його.
14. Бо невіруючий чоловік освячується дружиною віруючою, і дружина невіруюча освячується чоловіком віруючим; інакше діти ваші були б нечисті, а тепер святі.
15. А якщо невіруючий хоче розірвати шлюб, нехай розлучається; брат чи сестра у таких випадках не зв'язані; до миру закликав нас Господь.
16. Звідки ти знаєш, дружино, чи не врятуєш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, що не врятуєш дружину?
17. Тільки кожний чини так, як Бог йому визначив, і кожний, як Господь закликав; так я наказую всім церквам.