7. Бо хто тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б не дістав? А якщо одержав, нащо хвалишся, нібито не дістав?
8. Ви вже ситі, ви вже збагатилися, ви почали царювати, як царі, без нас. О, якби ви й насправді царювали, щоб ми також могли царювати з вами!
9. Бо я гадаю, що нам, останнім послам, Бог визначив бути неначе зрокованими на смерть; тому що ми стали ганьбою для світу, для Ангелів та людей.
10. Ми безумні заради Христа, а ви мудрі у Христі; ми немічні, а ви міцні; ви в славі, а ми без честі.
11. Навіть донині потерпаємо від голоду й спраги, від наготи і побоїв, і поневіряємося,
12. І працюємо, докладаючи рук. Ганьблять нас – ми благословляємо; переслідують, а ми терпимо.
13. Ганьблять нас, а ми благаємо; ми неначе сміття для світу, як порох, що його всі витоптують аж донині.
14. Не для осоромлення вашого пишу це, але напучую вас, як улюблених дітей моїх.
15. Бо, хоч у вас тисячі наставників у Христі, але небагато батьків; я породив вас у Христі Ісусі благовістям.
16. А тому благаю вас: Наслідуйте мене, як я Христа.
17. Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, котрий пригадає вам про шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю скрізь, у кожній церкві.
18. А коли я не йду до вас, то деякі у вас запишалися;
19. Але я невдовзі прийду до вас, якщо угодно буде Господові, і випробую не слова запишнілих, а силу,