10. Благаю вас, браття, йменням Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви те саме говорили, і не було поміж вами поділів, але, щоб ви були досконало з'єднані в одному дусі і в одному мисленні.
11. Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що поміж вами є суперечки.
12. Я маю на увазі те, що у вас кажуть: Я – Павлів; я – Аполлосів; я – Кифин; а я – Христів.
13. Хіба Христос розділився? Хіба Павло розіп'явся за вас? Чи в ім'я Павла ви хрестилися?
14. Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, окрім Кріспа та Гая,
15. Щоб не сказав хтось, що я хрестив у ім'я моє.
16. Хрестив я також Стефанів дім, а чи хрестив ще когось, не відаю.
17. Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити не в премудрості слова, щоб не вчинити безсилим хреста Христового.
18. Бо слово про хреста для тих, що гинуть, глупство є, а для нас, що рятуються, – сила Божа.
19. Бо написано: Вигублю мудрість мудраків, і розум розумних відкину.
20. Де мудрак? Де книжник? Де дослідник віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безум?
21. Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то вельми угодно було Богові юродством проповіді врятувати віруючих.
22. Бо юдеї також вимагають ознак, і греки шукають мудрости;
23. А ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв спокуса, а для поганів – безум.
24. А для самих покликаних, юдеїв та греків, – Христа, Божу силу і Божу премудрість!
25. Тому, що не мудре Боже мудріше від людського, і немічне Боже потужніше від людського.