29. Ти нагадував їм, щоб навернулися до Закону Твого, але вони чинили зарозуміло, і не дослухалися заповідей Твоїх, і грішили супроти настанов Твоїх, за котрими існував би чоловік, якби виконував їх; і хребта свого учиняли твердим, і шию свою мали твердою, і не корилися.
30. Наджидаючи їхнього навернення, Ти зволікав упродовж багатьох літ, і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не корилися. І Ти віддав їх в руки народів земель.
31. Проте, за великим милосердям Твоїм, Ти не винищив їх до решти, і не залишав їх, тому що Ти Бог щедрий і милосердний.
32. І нині, Боже наш, Боже Великий, Могутній і Грізний, що зберігаєш заповіта і милість, нехай не буде малим перед лицем Твоїм все страждання, котре спіткало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і увесь народ Твій, від днів царів асирійських аж до цього дня.
33. У всьому, що спіткало нас, Ти праведний, тому що Ти вчиняв за правдою, а ми завинили.
34. Царі наші, князі наші, священики наші, і батьки наші не виконували Закону Твого, і не дотримувались заповідей Твоїх, і свідчень Твоїх, котрими Ти свідчив супроти них.
35. І в царстві Своєму, у великому добрі Твоєму, котре Ти чинив їм, і на широкополій та родючій землі, котру Ти відділив їм, вони не служили Тобі, і не відвернулися од лихих діянь своїх.
36. І ось, ми нині раби на тій землі, котру Ти дав батькам нашим, щоб харчуватися її плодами і її добром, ось, ми тепер раби.
37. І врожаї свої вона примножує для царів, котрим Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими, і худобою нашою вони володіють за своїм свавіллям, і ми у великих тіснотах.