11. Ти море розтяв перед ними, і вони пройшли посеред моря суходолом, а тих, що наздоганяли їх, Ти кинув у глибини, мов камінь до могутньої води.
12. У стовпі хмарини Ти проводив їх удень, і в стовпі вогню – уночі, щоб освітлювати їм дорогу, котрою мали йти.
13. І зійшов Ти на гору Сінай, і говорив з ними і розмовляв з ними з неба, і дав їм справедливе право та справедливі суди, настанови і заповіді доброзичливі.
14. І відкрив їм святу Твою суботу, і заповіді, і настанови, і Закон зголосив через служника Твого Мойсея.
15. І хліб з неба ти дав їм у голоді їхньому, і воду зі скелі джерелив їм у спразі їхній, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, котру Ти обіцяв їм, присягаючись дати їм.
16. Але вони і батьки наші виявили впертість, і шию свою мали твердою, і не дослухалися заповідей Твоїх;
17. Не захотіли підкоритися, і не пам'ятали пречудових діянь Твоїх, котрі Ти учиняв серед них, але тримали шиї свої твердими, і, повставши, настановили вождя, аби навернутися в рабство своє. Однак Ти Бог, що любить прощати, ласкавий і милосердний та довготерпеливий, Ти повільний на гнів, і по великій милості не залишив їх.
18. І хоч вони зробили собі литого бичка, і сказали: Ось бог твій, котрий вивів тебе з Єгипту, і хоч удавалися до великих заколотів,
19. Але Ти, за великим милосердям Твоїм, не залишав їх у пустелі; стовп хмарини не відходив од них удень, аби проводити їх у дорозі, і стовп вогню уночі, щоб освітлювати їм шлях, по котрому мали йти.