5. І спалить назване священик на жертовнику для пожертви Господові. Це – пожертва каяття.
6. Вся чоловіча стать священикового роду буде їсти її; на святому місці можна їсти її; це – велика святиня.
7. Як про приношення за гріх, так і про приношення за провину, закон – один: вона належить священикові, котрий нею звершує покуту.
8. І коли священик приносить чиєсь приношення усеспалення, шкура від приношення всеспалення, котре він приносить, належить священикові.
9. І всіляке приношення хлібне, котре печене в печі, і всіляке приготовлене в горщику, або ж на сковороді, належить священикові, який приносить його.