18. А коли після ювілею посвячує хтось поле своє, то священик має обрахувати срібло за роками, які лишилися до ювілейного року, і відняти вартість за минулі роки.
19. А якщо захоче викупити поле той, хто посвятив його, то нехай він додасть п'яту частину срібла за оцінкою твоєю, і воно лишиться за ним.
20. А якщо він не викупить поля і буде продане поле іншому чоловікові, то вже не можна викупляти.
21. Поле те, коли воно в ювілей відійде, буде святістю для Господа, наче поле закляте; священикові дістанеться воно у володіння.
22. А якщо хтось посвятить Господові поле куплене, котре не з ланів його володіння,
23. То священик мусить обрахувати йому кількість оцінки до ювілейного року, і він має віддати згідно з обрахунком того ж дня, як святиню Господові.
24. А поле ювілейного року перейде знову до того, у кого куплене, кому належало володіння землею тією.
25. Усіляка оцінка твоя мусить бути по шеклю священному, двадцять гер має бути в шеклі.
26. Тільки первістків із худоби, які за першістю належать Господові, не повинен ніхто посвячувати; чи бик то, а чи дрібна скотина, – Господні вони.
27. А якщо скотина нечиста, то необхідно викупити за оцінкою твоєю і додати до того п'яту частину; якщо не викуплять, то треба продати за оцінкою твоєю.
28. Тільки все обіцяне, що під присягою, віддає чоловік Господові із своєї власності, чи людину, а чи скотину, або ж поле свого володіння, – не продається і не викупляється. Усе посвячене є велика святиня Господня.
29. Усе закляте, що закляте від людей, не може викуплятися, але його треба зрокувати на смерть.