21. Ісус та увесь Ізраїль, побачивши, що залишені в засідці захопили місто, і дим від міста підносився до неба, повернулися і почали винищувати айських людей.
22. А ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися в середині поміж Ізраїльтянами, з котрих одні були з одного боку, а інші – з другого. Так винищували їх, що не полишили жодного з них, що зацілів би чи втік.
23. А царя айського взяли живого, і привели до Ісуса.
24. Коли Ізраїльтяни винищили усіх мешканців Аю у полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли вони всі до одного впали од вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернули до Аю і винищили його вістрям меча.
25. Загиблих того дня мужів і жінок, усіх мешканців Аю, було дванадцять тисяч.
26. Ісус не опускав руки своєї, котру простягнув зі списом, доки не піддав закляттю всіх мешканців Аю.
27. Лише худобу і здобич міста цього сини Ізраїля поділили поміж собою, за словом Господа, котре Господь сказав Ісусові.
28. І спалив Ісус Ай, і перетворив його на вічні руїни, в пустелю донині.
29. А царя айського повісили на дереві, до вечора; а по заході сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля брами міської, і накидали понад ним велику купу каміння, котра вціліла навіть донині.
30. Тоді Ісус спорудив жертовника Господові, Богові Ізраїля, на горі Евал.
31. Як заповідав Мойсей, слуга Господній, синам Ізраїля, про що написано в книжці Закону Мойсеєвого, – жертовник із каменів цілих, на котрі не підіймала людина заліза, – і принесли на ньому приношення всеспалення Господові, і звершили пожертви мирних приношень.
32. І написав Ісус там на камінні закони Мойсеєві, котрі він написав перед синами Ізраїля.