4. Бо від синів Йосипових вийшло двоє колін: Манасіїне і Єфремове; а тому вони й не дали левитам частки на землі, а лише міста для осідку з передмістями їхніми для худоби їхньої та інших потреб.
5. Як наказав Господь Мойсеєві, так і вчинили сини Ізраїля, коли ділили на володіння землю.
6. Сини Юдині прийшли в Ґілґал до Ісуса і сказав йому Калев, син Єфуннеїв, кенезіянин: Ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловікові Божому, про мене і про тебе в Кадеш-Барнеа.
7. Мені було сорок літ, коли Мойсей, слуга Господній, посилав мене до Кадеш-Барнеа оглянути землю; і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці.
8. Брати мої, котрі ходили зі мною, посіяли острах в серце народу; а я не відступився од Господа, Бога мого.
9. І присягався Мойсей того дня і сказав: Земля, котрою ступала нога твоя, буде спадком тобі і дітям твоїм навіки; бо ти не відступився од Господа, Бога мого.
10. Таким чином Господь зберіг мені життя, як він говорив; уже сорок п'ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві ці слова, й Ізраїль ходив пустелею; а тепер, мені вісімдесят п'ять років.
11. Але й нині я так само дужий, як і тоді, коли посилав мене Мойсей; скільки тоді було в мене сили, стільки ж і зараз є для того, щоб воювати, та виходити і входити.
12. Отож, дай мені цю гору, про котру говорив Господь того дня; бо ти чув того дня, що там живуть сини енакові, і міста в них великі й укріплені; якщо Господь буде зі мною, то я прожену їх, як говорив Господь.
13. Ісус благословив його, і дав у спадок Калеву, синові Єфуннеєвому, Хеврон.
14. Таким чином Хеврон залишився спадком Калева, сина Єфуннеєвого, кенезіянина, до сього дня, за те, що він не відступився од волі Господа, Бога Ізраїлевого.