3. На вулицях його підперізуються мотуззям; на дахах його і майданах його все ридає, потопає в сльозах.
4. І волає Хешбон та Ел'але, аж до Ягацу чутно їхній голос; за ними й вояки Моава ридають; душа його збунтувалася в ньому.
5. Ридає серце моє за Моава; утікають з нього аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї; сходять на Лухіт із плачем, дорогою Хоронаїмською здіймають страшний лемент.
6. Тому що води Німріму вичахли, луки засохли, трава вигоріла, не стало зела.
7. Тому вони останки наживи і, що накопичено ними, переносять за ріку Аравійську.
8. Бо волання по всіх володіннях Моава, до Еглаїму голосіння його аж до Беер-Еліму ридання його!